Давно точаться суперечки про те, чи існує генетична схильність до алкоголізму та наркоманії. Прихильники теорії стверджують, що діти залежних людей більш схильні до вживання спиртного, у порівнянні з тими, у кого подібних проблем немає. Противники кажуть, що алкоголізм і наркоманія розвиваються через соціальний фактор: діти беруть приклад з батьків.

Що кажуть учені

Генетики проводили дослідження протягом не одного десятка років. Учені встановили, що немає єдиного гена, що відповідає за розвиток алкоголізму. Але потрібно враховувати один нюанс. Є спектр генів, які можуть у сукупності вплинути на розвиток залежності.

Статистика говорить про те, що діти алкоголіків у п’ять разів частіше піддаються впливу згубної звички, в порівнянні з тими, у кого в родині не зловживали. При цьому оточення не допомагає. Діти, які соціально адаптовані та виросли у звичайних умовах, схильні до залежностей, якщо біологічні батьки мали проблеми зі спиртним.

Гени алкоголізму умовно поділяють на дві групи. До першої належать ті, які відповідають за розщеплення етанолу. У другій групі – гени, що відповідають за нейропсихічні процеси – наприклад, за схильність до депресії, девіантної поведінки й вибору джерела задоволення.

Учені говорять про те, що ключову роль у розвитку алкоголізму відіграє не спадковість, а соціальне оточення.

Як розвивається залежність

Діти не народжуються алкоголіками, незалежно від того, ким були їхні батьки. Залежність виникає з часом, проходячи кілька етапів:

1. Дитинство. Це час, коли формується позитивне ставлення до алкоголю. Інформаційна сфера й оточення у великій мірі впливають на те, що дитина починає вважати спиртне безпечним. Дорослі, які випили, даються більш веселими, багато хто розповідає, що хотів би повторити пиятику.
2. Період статевого дозрівання. Чим більше в суспільстві вживають спиртного, тим у більшої кількості дітей однакові уявлення про те, що подібне проведення часу – це норма. Підлітки рано чи пізно захочуть розважитися так, як дорослі, – з алкоголем. Важливо і те, як батьки реагують на сп’яніння. Якщо дитину карають, то, швидше за все, сформується установка, що після повноліття можна буде пити скільки завгодно.
3. Доросле життя. Починається зіткнення з безліччю соціальних й економічних проблем. Чим агресивніше середовище, тим більше цінності має будь-який спосіб відволікти свою увагу від проблем та відпочити, і вживання алкоголю – найбільш простий і доступний варіант.

Найбільшому ризику піддаються ті, кому складно самореалізуватися, у кого були неповна сім’я та негативний батьківський приклад.

Профілактика залежностей

Комплекс заходів буває різних типів. Первинна профілактика спрямована на тих, хто в принципі не вживає спиртне або робить це вкрай рідко. Основна мета – сформувати негативне уявлення про алкоголь і тих, хто від нього залежить. Зазвичай профілактика полягає в демонстрації роликів соціального характеру. У навчальних закладах проводяться різні заходи, на яких розповідають про небезпеку алкоголю та важливість сили волі.

Вторинна профілактика спрямована на тих, хто вже залежний. Лікарі говорять про те, що для формування згубної звички достатньо 3-4 рази вживати алкоголь за останні два тижні. Є й інші тривожні ознаки. Наприклад, неможливість згадати, чим закінчився вечір, нездатність контролювати дози випитого та зняття похмілля алкоголем. Головне завдання – допомогти людині позбутися згубної звички. У цьому може допомогти психолог або лікар-психотерапевт.

Третинна профілактика спрямована на людей, які вже знаходяться на шляху до тверезості. Найважливіше – запобігти вживанню спиртного. Типовий метод профілактики – відвідування зборів анонімних алкоголіків.

В основі ефективних способів боротьби з алкоголізмом – переконання й формування установок для ведення здорового способу життя. До того ж вживаються заходи для скорочення вживання алкоголю: віковий ценз, обмеження часу продажу.